невдоволення, причина роздратування, немилість
Displeasure — це іменник, що означає почуття незадоволення, невдоволення або несхвалення чиїхось дій чи ситуації.
noun — значення 1
A feeling of being unhappy or annoyed because something is not as you would like it to be.
Почуття незадоволення або роздратування через те, що ситуація не відповідає вашим очікуванням.
Приклади:
He expressed his displeasure at the poor service.
Він висловив своє невдоволення поганим обслуговуванням.
She looked at him with clear displeasure.
Вона подивилася на нього з явним незадоволенням.
noun — значення 2
Something that causes a person to feel annoyed or offended.
Те, що викликає у людини роздратування або образу.
Приклади:
His constant interruptions were a source of great displeasure.
Його постійні перебивання були великою причиною роздратування.
noun — значення 3
A state of being in disfavour or having lost someone's approval.
Стан немилості або втрати чийогось схвалення.
Приклади:
The official fell into the king's displeasure.
Чиновник потрапив у немилість до короля.
show displeasure — виявляти невдоволення
Приклади:
The manager showed his displeasure by frowning.
Менеджер виявив своє невдоволення, насупившись.
express displeasure — висловлювати незадоволення
Приклади:
Many customers expressed their displeasure with the new policy.
Багато клієнтів висловили своє незадоволення новою політикою.