Room — це англійське слово, яке може означати простір, місце, або окрему частину будівлі, призначену для проживання чи іншої діяльності.
noun: кімната, покій, хата, світлиця, місце, простір, номер
verb: жити, мешкати, розмістити, надати кімнату
noun — значення 1
A distinct part of a building, enclosed by walls, a floor, and a ceiling, used for living or other activities.
Окрема частина будівлі, обмежена стінами, підлогою та стелею, яка використовується для проживання або іншої діяльності.
Приклади:
Do you have a room of your own?
В тебе є власна кімната?
A bad smell permeated the room.
Сморід поширився по кімнаті.
The candles made the room bright.
Свічки освітили кімнату.
noun — значення 2
Space available for something or for carrying out an activity; scope.
Простір, доступний для чогось або для здійснення діяльності; сфера.
Приклади:
There's ample room in the attic.
На горищі достатньо місця.
There is always room for improvement.
Завжди є простір для вдосконалення.
noun — значення 3
A set of rooms inhabited by someone; one's lodgings.
Набір кімнат, де проживає хтось; житло.
Приклади:
Room service. May I help you?
Служба обслуговування номерів. Я можу вам чимось допомогти?
verb — значення 1
To reside, especially as a boarder or tenant.
Проживати, особливо як пансіонер або орендар.
Приклади:
She rooms with her aunt during the university year.
Вона живе у своєї тітки протягом навчального року в університеті.
verb — значення 2
To assign to a room; to allocate a room to.
Призначити кімнату; виділити комусь кімнату.
Приклади:
The hotel can room up to two hundred guests.
Готель може розмістити до двохсот гостей.