бунтівник, бунтувати, конфедерат
Rebel — це англійське слово, яке означає особу, що чинить опір владі, або дію опору цій владі.
noun — значення 1
A person who resists an established authority, often violently.
Особа, яка чинить опір встановленій владі, часто вдаючись до насильства.
Приклади:
Seems we've got a rebel in our midst, eh?
Здається, серед нас є бунтар, еге ж?
Tom is a rebel.
Том бунтівник.
noun — значення 2
A citizen of the Confederate States of America, especially a Confederate soldier.
Громадянин Конфедеративних Штатів Америки, особливо солдат Конфедерації.
verb — значення 1
To resist or become defiant toward an authority.
Чинити опір або ставати зухвалим щодо влади.
Приклади:
The citizens decided to rebel against the oppressive regime.
Громадяни вирішили бунтувати проти гнітючого режиму.
Young people often rebel against their parents' rules.
Молодь часто повстає проти правил батьків.
verb — значення 2
To forcefully subvert the law of the land in an attempt to replace it with another form of government.
Силоміць підривати закон країни, намагаючись замінити його іншою формою правління.
Приклади:
The army units began to rebel and overthrow the government.
Військові частини почали повстати і скинути уряд.