епітимія, покаяння
Penance — це термін, що означає добровільне каяття, спокуту за провину або церковне таїнство покаяння.
noun — значення 1
A voluntary self-imposed punishment for a sinful act or wrongdoing, often intended as reparation.
Добровільне самообмеження або покарання за гріховний вчинок, що має на меті спокуту провини.
Приклади:
He did penance for his mistakes by helping the poor.
Він ніс епітимію за свої помилки, допомагаючи бідним.
The long walk was a form of penance for his harsh words.
Довга прогулянка була своєрідним покарання за його різкі слова.
noun — значення 2
A sacrament in some Christian churches that involves expressing remorse and performing acts of restitution.
Таїнство в деяких християнських церквах, що передбачає вияв каяття та виконання дій для відшкодування шкоди.
Приклади:
The priest assigned him a penance after his confession.
Священик призначив йому епітимію після сповіді.
She sought peace through the sacrament of penance.
Вона шукала спокою через таїнство покаяння.
noun — значення 3
A state of deep regret or sorrow for one's past actions.
Стан глибокого жалю або смутку через свої минулі вчинки.
Приклади:
His life became a long journey of penance.
Його життя перетворилося на довгий шлях покаяння.
do penance — нести епітимію
Приклади:
He had to do penance for his sins.
Він мусив нести епітимію за свої гріхи.