божественний, богослов, передбачати
Divine — це англійське слово, яке описує щось, пов'язане з богом, надприродне, або надзвичайно прекрасне чи добре.
adj — значення 1
Of, from, or like God or a god.
Стосується Бога або божества, походить від них або схожий на них.
Приклади:
The king was considered a divine being.
Король вважався божественною істотою.
What divine weather!
Яка божественна погода!
adj — значення 2
Extremely good, pleasant, or delightful.
Надзвичайно добрий, приємний або чудовий.
Приклади:
The cake tastes divine!
Цей торт дуже смачний!
adj — значення 3
Relating to theology or the study of God.
Стосується теології або вивчення Бога.
Приклади:
The divine right of kings was a political doctrine.
Божественне право королів було політичною доктриною.
adj — значення 4
Having the nature of a god; immortal.
Має природу бога; безсмертний.
Приклади:
The gods were believed to be divine.
Вважалося, що боги є надістотними.
adj — значення 5
Foreseeing or predicting the future.
Передбачає або пророкує майбутнє.
Приклади:
She had a divine intuition about the outcome.
Вона мала божественну інтуїцію щодо результату.
noun — значення 1
A minister of the gospel; a priest; a clergyman.
Служитель Євангелія; священик; клірик.
Приклади:
The divine delivered a sermon on Sunday.
Священник виголосив проповідь у неділю.
noun — значення 2
One skilled in divinity; a theologian.
Той, хто добре знається на богослов'ї; теолог.
Приклади:
He was considered a leading divine in his field.
Його вважали провідним богословом у своїй галузі.
noun — значення 3
God or a god, particularly in its aspect as a transcendental concept.
Бог або божество, особливо в аспекті трансцендентної концепції.
Приклади:
The divine is beyond human comprehension.
Божественне поза людським розумінням.
verb — значення 1
To foretell (something), especially by the use of divination.
Передбачати (щось), особливо за допомогою ворожіння.
Приклади:
She tried to divine the future from the stars.
Вона намагалася передбачити майбутнє за зірками.
verb — значення 2
To guess or discover (something) through intuition or insight.
Вгадувати або відкривати (щось) через інтуїцію або проникливість.
Приклади:
He could divine her true feelings.
Він міг вгадати її справжні почуття.
verb — значення 3
To search for (underground objects or water) using a divining rod.
Шукати (підземні об'єкти або воду) за допомогою лози для ворожіння.
Приклади:
They divined for water in the desert.
Вони шукали воду в пустелі за допомогою лози.
verb — значення 4
To render divine; to deify.
Наділяти божественністю; обожнювати.
Приклади:
The emperor was divined by his followers.
Імператора обожнювали його послідовники.
To err is human, to forgive divine. — Людині властиво помилятися, богові - прощати.
Людині властиво робити помилки, а божественній сутності — прощати.
Приклади:
To err is human, to forgive divine.
Людині властиво помилятися, богові - прощати.