Rebellious — прикметник, що описує людину або поведінку, яка чинить опір владі, правилам чи загальноприйнятим нормам.
adj: бунтівний, непокірний
adj — значення 1
Showing a desire to resist authority, control, or conventional rules.
Виявлення бажання чинити опір владі, контролю або загальноприйнятим правилам.
Приклади:
Tom is a rebellious boy.
Том — хлопець-бунтівник.
She went through a rebellious phase during her teenage years.
У підліткові роки вона переживала період непокірності.
rebellious teenager — бунтівний підліток
Приклади:
The rebellious teenager refused to follow the house rules.
Бунтівний підліток відмовився дотримуватися правил дому.
rebellious spirit — бунтівний дух
Приклади:
He has always had a rebellious spirit.
Він завжди мав бунтівний дух.