Outlaw — це слово, що означає злочинця, який переховується від правосуддя, або дію, спрямовану на заборону чогось на законодавчому рівні.
noun: злочинець, втікач, бунтар, ізгой, дикий звір, неприборканий кінь
verb: забороняти, оголошувати поза законом, позбавляти прав, виключати з-під захисту закону
noun — значення 1
A person who has broken the law and is hiding from the authorities.
Особа, яка порушила закон і переховується від правоохоронних органів.
Приклади:
The sheriff spent years chasing the notorious outlaw.
Шериф роками переслідував відомого злочинця.
He lived in the mountains like a lonely outlaw.
Він жив у горах, як самотній втікач.
noun — значення 2
A person who rejects established social norms and lives outside the mainstream.
Людина, яка відкидає встановлені соціальні норми та живе поза межами загальноприйнятого суспільства.
Приклади:
The artist was seen as an outlaw in the conservative art world.
У консервативному світі мистецтва його вважали бунтарем.
noun — значення 3
A wild or untamed animal, particularly a horse that is difficult to handle.
Дика або неприборкана тварина, зокрема кінь, якого важко приборкати.
Приклади:
The cowboy struggled to ride the wild outlaw.
Ковбой намагався приборкати неприборканого коня.
verb — значення 1
To make something illegal or prohibit it by law.
Зробити щось незаконним або заборонити це на законодавчому рівні.
Приклади:
The government decided to outlaw the use of plastic bags.
Уряд вирішив заборонити використання пластикових пакетів.
They want to outlaw smoking in all public places.
Вони хочуть оголосити поза законом куріння в усіх громадських місцях.
verb — значення 2
To deprive someone of legal protection or rights.
Позбавити когось правового захисту або прав.
Приклади:
In ancient times, they would outlaw those who betrayed the king.
У давнину вони позбавляли прав тих, хто зраджував короля.
notorious outlaw — відомий злочинець
Приклади:
The town was terrorized by a notorious outlaw.
Місто тероризував відомий злочинець.