Obligatory — прикметник, що означає обов'язковий, такий, що вимагається законом, правилами або мораллю.
adj: обов'язковий
adj — значення 1
Required by a legal, moral, or other rule; mandatory and binding.
Такий, що вимагається законом, мораллю або іншими правилами; обов'язковий до виконання.
Приклади:
Presence of all members is obligatory.
Присутність усіх членів обов'язкова.
In France, voting isn't obligatory.
Голосування у Франції не є обов'язковим.
adj — значення 2
Something that is expected or customary in a particular situation.
Те, що очікується або є звичним у певній ситуації.
Приклади:
He made the obligatory joke about the weather.
Він зробив обов'язковий жарт про погоду.
obligatory attendance — обов'язкова присутність
Приклади:
Attendance at the meeting is obligatory.
Присутність на зборах є обов'язкова.