судочинство, судова влада, судові органи
Judicature — це термін, що стосується системи здійснення правосуддя, повноважень суддів або судових органів у цілому.
noun — значення 1
The administration of justice through the operation of courts and the application of laws by judges.
Здійснення правосуддя шляхом діяльності судів та застосування законів суддями.
Приклади:
The reform aimed to improve the efficiency of the national judicature.
Реформа була спрямована на підвищення ефективності національного судочинства.
Fair judicature is the cornerstone of a democratic society.
Справедливе відправлення правосуддя є наріжним каменем демократичного суспільства.
noun — значення 2
The official authority or jurisdiction held by a judge to hear and decide legal cases.
Офіційні повноваження або юрисдикція, якими наділений суддя для розгляду та вирішення судових справ.
Приклади:
He exercised his judicature with great impartiality.
Він здійснював свою судову владу з великою неупередженістю.
noun — значення 3
The body of judges collectively or the system of courts within a specific jurisdiction.
Суддівський корпус у цілому або система судів у межах певної юрисдикції.
Приклади:
The entire judicature was invited to the conference.
Усі судові органи були запрошені на конференцію.
high judicature — вищі судові органи
Приклади:
The high judicature reviewed the constitutional appeal.
Вищі судові органи розглянули конституційну апеляцію.