недієздатність, дискваліфікація
Incapacitation — це стан недієздатності або процес позбавлення когось можливості виконувати певні дії чи функції.
noun — значення 1
The state of being unable to perform normal physical or mental activities due to illness, injury, or other factors.
Стан, за якого особа не здатна виконувати звичайні фізичні чи розумові дії через хворобу, травму або інші чинники.
Приклади:
The sudden incapacitation of the pilot forced the co-pilot to take control.
Раптова недієздатність пілота змусила другого пілота взяти керування на себе.
Long-term incapacitation can lead to significant financial difficulties for a family.
Тривала безпорадність може призвести до значних фінансових труднощів для сім'ї.
noun — значення 2
The act of legally or officially disqualifying someone from holding a position or exercising a right.
Акт юридичного або офіційного позбавлення когось права обіймати посаду чи користуватися певними правами.
Приклади:
The court ordered the permanent incapacitation of the official from public office.
Суд постановив про довічну дискваліфікацію посадової особи від державної служби.
total incapacitation — повна недієздатність
Приклади:
The accident resulted in his total incapacitation.
Нещасний випадок призвів до його повної недієздатності.
temporary incapacitation — тимчасова недієздатність
Приклади:
She suffered from temporary incapacitation due to the medication.
Вона страждала від тимчасової недієздатності через прийом ліків.