ера
Era — це англійське слово, що означає тривалий період часу, часто пов'язаний з певними історичними подіями або характеристиками.
noun — значення 1
A long and distinct period of history with a particular feature or characteristic.
Довгий і чіткий період історії з певною особливістю або характеристикою.
Приклади:
This is the beginning of a new era.
Це початок нової ери.
During the Stalinist era, prisoners at concentration camps became slaves in service of the state.
У сталінську епоху в’язні в концентраційних таборах ставали рабами на службі держави.
noun — значення 2
A geochronologic unit of tens to hundreds of millions of years; a subdivision of an eon, and subdivided into periods.
Геохронологічна одиниця тривалістю від десятків до сотень мільйонів років; підрозділ еону, який, у свою чергу, поділяється на періоди.
Приклади:
The Mesozoic era is a significant geological division.
Мезозойська ера є значним геологічним поділом.
noun — значення 3
An indefinite period of time in one’s life characterized by a particular interest.
Невизначений період часу в житті людини, що характеризується певним інтересом або діяльністю.
Приклади:
She is going through a creative era, producing a lot of art.
Вона переживає творчу еру, створюючи багато мистецтва.
new era — нова ера
Приклади:
The invention of the internet ushered in a new era of communication.
Винахід інтернету розпочав нову еру комунікації.
past era — минула ера
Приклади:
The architecture of the old city reflects a past era.
Архітектура старого міста відображає минулу еру.