не погоджуватися, незгода, мати іншу думку
Dissent — це англійське слово, що означає незгоду, розбіжність у поглядах або офіційне висловлення протилежної думки.
verb — значення 1
To express a disagreement with an official opinion, decision, or set of beliefs.
Висловлювати незгоду з офіційною думкою, рішенням або набором переконань.
Приклади:
Two members of the committee dissented from the final report.
Два члени комітету не погоджувалися з фінальним звітом.
He was the only one who dissented during the meeting.
Він був єдиним, хто висловлював незгоду під час зустрічі.
verb — значення 2
To hold opinions that are different from those held by the majority or those in authority.
Мати погляди, що відрізняються від поглядів більшості або тих, хто має владу.
Приклади:
The minority group continued to dissent from the established religious doctrine.
Група меншості продовжувала розходитися в поглядах із встановленою релігійною доктриною.
noun — значення 1
The expression or holding of opinions at variance with those previously, commonly, or officially held.
Висловлення або наявність думок, що суперечать тим, які раніше, зазвичай або офіційно вважалися правильними.
Приклади:
There was a lot of dissent within the party regarding the new policy.
У партії було багато незгоди щодо нової політики.
The government suppressed all forms of public dissent.
Уряд придушив усі форми публічної незгоди.
noun — значення 2
A formal statement of disagreement, typically written by a judge who disagrees with the majority decision of a court.
Офіційна заява про незгоду, зазвичай написана суддею, який не погоджується з рішенням більшості суду.
Приклади:
The judge filed a strong dissent against the court's ruling.
Суддя подав рішучу окрему думку проти рішення суду.
voice of dissent — голос незгоди
Приклади:
He became a prominent voice of dissent in the country.
Він став відомим голосом незгоди в країні.
political dissent — політична незгода
Приклади:
The regime feared any form of political dissent.
Режим боявся будь-якої форми політичної незгоди.