обставинний, другорядна обставина, непрямий
Circumstantial — прикметник, що описує явища, які залежать від обставин, або докази, що базуються на непрямих фактах.
adj — значення 1
Pertaining to or dependent on specific conditions rather than essential facts.
Такий, що залежить від певних обставин, а не від суттєвих фактів.
Приклади:
The decision was based on circumstantial factors.
Рішення базувалося на обставинних факторах.
These are merely circumstantial details.
Це лише несуттєві деталі.
adj — значення 2
Relating to evidence that suggests a conclusion through inference rather than direct proof.
Стосується доказів, які вказують на висновок через логічний висновок, а не пряме підтвердження.
Приклади:
The case against him is purely circumstantial.
Справа проти нього базується суто на непрямих доказах.
There is only circumstantial evidence available.
Доступні лише непрямі докази.
adj — значення 3
Containing a great amount of minor detail or specific information.
Такий, що містить велику кількість дрібних деталей або конкретної інформації.
Приклади:
He gave a circumstantial account of the event.
Він надав детальний звіт про подію.
noun — значення 1
Something that is incidental to the main subject but holds less importance.
Щось другорядне щодо головної теми, що має менше значення.
Приклади:
We should focus on the core issue, not the circumstantials.
Нам слід зосередитися на головному питанні, а не на другорядних обставинах.
circumstantial evidence — непрямі докази
Приклади:
The jury ignored the circumstantial evidence.
Присяжні проігнорували непрямі докази.