Contingent — це багатозначне слово, яке вживається як іменник для позначення групи людей або частки, та як прикметник для опису чогось залежного від певних обставин.
noun: контингент, частка
adj: залежний, обумовлений, можливий, випадковий
noun — значення 1
A group of people representing a larger organization or country, often sent to a specific event or location.
Група людей, що представляє більшу організацію або країну, часто відправлена на певну подію чи місце.
Приклади:
The largest contingent at the conference came from France.
Найбільший контингент на конференції прибув із Франції.
A small contingent of soldiers was sent to the border.
Невеликий контингент солдатів був відправлений на кордон.
noun — значення 2
A share or proportion of something that is assigned to a person or group as their part.
Частка або пропорція чогось, що призначається особі чи групі як їхня частина.
Приклади:
Each department must provide its contingent of volunteers.
Кожен відділ повинен надати свій контингент волонтерів.
adj — значення 1
Subject to chance or dependent on uncertain future events.
Такий, що залежить від випадку або невизначених майбутніх подій.
Приклади:
Payment is contingent upon the successful completion of the project.
Оплата є залежною від успішного завершення проєкту.
Our plans are contingent on the weather conditions.
Наші плани є обумовленими погодними умовами.
adj — значення 2
Possible or liable to occur, but not certain.
Можливий або такий, що може статися, але не є певним.
Приклади:
We must prepare for all contingent outcomes.
Ми повинні підготуватися до всіх можливих результатів.
military contingent — військовий контингент
Приклади:
The military contingent arrived early.
Військовий контингент прибув завчасно.