робітний дім, виправна в'язниця, фабрика
Workhouse — історичний термін, що позначає притулок для бідних, де вони були зобов'язані працювати, або виправну установу.
noun — значення 1
A historical institution for homeless poor people funded by the local parish, where the able-bodied were required to perform labor in exchange for food and shelter.
Історична установа для бездомних та бідних людей, що утримувалася за рахунок місцевої громади, де працездатні особи були зобов'язані працювати в обмін на їжу та притулок.
Приклади:
The family was forced to enter the workhouse after losing their farm.
Сім'я була змушена піти до робітного дому після того, як втратила свою ферму.
Conditions in the local workhouse were notoriously harsh for the residents.
Умови в місцевому притулку для бідних були відомі своєю суворістю для мешканців.
noun — значення 2
A type of prison where the sentence includes mandatory manual labor as part of the punishment.
Тип в'язниці, де вирок передбачає обов'язкову фізичну працю як частину покарання.
Приклади:
The judge sentenced the petty thief to a term in the workhouse.
Суддя засудив дрібного злодія до терміну у виправній в'язниці.
noun — значення 3
A place where manufacturing or industrial production takes place; a factory.
Місце, де відбувається виробництво або промисловий випуск товарів; фабрика.
Приклади:
The old textile workhouse was converted into modern apartments.
Стару текстильну фабрику перетворили на сучасні квартири.
in the workhouse — у робітному домі
Приклади:
He spent his childhood in the workhouse.
Він провів своє дитинство у робітному домі.
workhouse system — система робітних домів
Приклади:
The workhouse system was eventually abolished.
Система робітних домів була зрештою скасована.