ордер, гарантувати, гарантія
Warrant — це англійське слово, яке може означати ордер, дозвіл, гарантію або фінансовий інструмент.
noun — значення 1
A judicial writ authorizing an officer to make a search, seizure, or arrest, or to execute a judgment.
Судовий наказ, що уповноважує посадову особу провести обшук, вилучення або арешт, або виконати рішення суду.
Приклади:
The police were at Tom's door with a search warrant.
Поліція була перед дверима Тома з ордером на обшук.
Do you have a warrant?
У вас є ордер?
noun — значення 2
Something that provides assurance or confirmation; a guarantee or proof.
Щось, що надає запевнення або підтвердження; гарантія або доказ.
Приклади:
His long service record is a warrant of his dedication.
Його довгий стаж роботи є гарантією його відданості.
noun — значення 3
An order that serves as authorization; especially a voucher authorizing payment or receipt of money.
Наказ, що слугує дозволом; особливо розписка, що дозволяє оплату або отримання грошей.
Приклади:
The clerk issued a warrant for the payment of supplies.
Клерк видав розписку на оплату припасів.
noun — значення 4
An option, usually issued together with another security and with a term at issue greater than a year, to buy other securities of the issuer.
Опціон, який зазвичай випускається разом з іншим цінним папером і має термін дії понад рік, для купівлі інших цінних паперів емітента.
Приклади:
The investor received a warrant to purchase additional shares.
Інвестор отримав варант на придбання додаткових акцій.
verb — значення 1
To give (someone) an assurance or guarantee (of something); also, to guarantee (someone something).
Надавати комусь запевнення або гарантію (чогось); також, гарантувати комусь щось.
Приклади:
I warrant that this product will meet your expectations.
Я гарантую, що цей продукт виправдає ваші очікування.
He warranted his honesty to the court.
Він запевнив суд у своїй чесності.
verb — значення 2
To justify; to give grounds for.
Виправдовувати; надавати підстави для.
Приклади:
His actions do not warrant such a severe punishment.
Його дії не виправдовують такого суворого покарання.
verb — значення 3
To authorize; to give (someone) sanction or warrant (to do something).
Уповноважувати; надавати комусь дозвіл або санкцію (на щось).
Приклади:
The manager warranted the employee to proceed with the project.
Менеджер дозволив співробітнику розпочати проєкт.
verb — значення 4
To protect, keep safe (from danger).
Захищати, оберігати (від небезпеки).
Приклади:
May God warrant you from all harm.
Нехай Бог оберігає вас від усякої шкоди.
search warrant — ордер на обшук
Приклади:
The police obtained a search warrant before entering the premises.
Поліція отримала ордер на обшук перед входом до приміщення.
arrest warrant — ордер на арешт
Приклади:
An arrest warrant was issued for the suspect.
На підозрюваного було видано ордер на арешт.
warrant the expense — виправдовувати витрати
Виправдовувати витрати, бути вартим того, щоб на це витрачати гроші.
Приклади:
The potential benefits warrant the expense of the new equipment.
Потенційні переваги виправдовують витрати на нове обладнання.