безголосний, глухий, безголосий
Voiceless — прикметник, що описує відсутність голосу, звуку або фонетичну характеристику приголосних звуків.
adj — значення 1
Lacking a voice or the ability to produce vocal sound.
Такий, що не має голосу або здатності видавати звуки.
Приклади:
The actor performed a voiceless scream that conveyed pure terror.
Актор виконав безголосний крик, який передавав чистий жах.
She stood there in a voiceless state, unable to utter a single word.
Вона стояла в беззвучному стані, не в змозі вимовити жодного слова.
adj — значення 2
In phonetics, describing a consonant produced without the vibration of the vocal cords.
У фонетиці: характеристика приголосного звуку, що вимовляється без вібрації голосових зв'язок.
Приклади:
The sound 's' is a classic example of a voiceless consonant.
Звук 's' є класичним прикладом глухого приголосного.
Students must learn to distinguish between voiced and voiceless sounds.
Студенти повинні навчитися розрізняти дзвінкі та глухі звуки.
adj — значення 3
Having no influence or power to express an opinion in a decision-making process.
Такий, що не має впливу або можливості висловити свою думку під час прийняття рішень.
Приклади:
The marginalized community felt voiceless in the political debate.
Маргіналізована спільнота почувалася безголосою в політичних дебатах.