право вето, накласти вето, вето
Veto — це право або акт офіційної заборони, що дозволяє зупинити ухвалення рішення чи закону.
noun — значення 1
A constitutional or political right to reject a decision or proposal made by a law-making body.
Конституційне або політичне право відхилити рішення чи пропозицію, зроблену законодавчим органом.
Приклади:
The president exercised his right to veto the new bill.
Президент скористався своїм правом вето щодо нового законопроєкту.
The security council member used their veto to block the resolution.
Член ради безпеки використав своє право вето, щоб заблокувати резолюцію.
noun — значення 2
An authoritative prohibition or a formal refusal to allow something to proceed.
Авторитетна заборона або офіційна відмова дозволити чомусь відбутися.
Приклади:
The committee placed a veto on the proposed changes.
Комітет наклав вето на запропоновані зміни.
Her veto stopped the project from moving forward.
Її вето зупинило подальший розвиток проєкту.
verb — значення 1
To officially reject or forbid a proposal or action.
Офіційно відхилити або заборонити пропозицію чи дію.
Приклади:
The governor decided to veto the controversial law.
Губернатор вирішив накласти вето на суперечливий закон.
They will veto any plan that increases taxes.
Вони збираються заборонити будь-який план, що підвищує податки.
exercise a veto — скористатися правом вето
Приклади:
The leader decided to exercise a veto.
Лідер вирішив скористатися правом вето.
presidential veto — президентське вето
Приклади:
The presidential veto was unexpected.
Президентське вето було несподіваним.