Treaty — це англійське слово, яке означає офіційну угоду або договір між державами чи організаціями, а також процес переговорів для досягнення такої угоди.
noun: договір, угода, умова, пакт, переговори, обговорення, домовле́ність, ставлення
verb: укладати договір, домовитися
noun — значення 1
A formal binding agreement concluded by subjects of international law, namely, states and international organizations; a convention, a pact.
Офіційна юридично зобов'язуюча угода, укладена суб'єктами міжнародного права, а саме державами та міжнародними організаціями; конвенція, пакт.
Приклади:
This treaty ensures peace.
Цей договір забезпечує мир.
The two countries signed a trade treaty.
Дві країни підписали торговельну угоду.
noun — значення 2
Chiefly in in treaty: discussions or negotiations in order to reach an agreement.
Переважно у виразі 'in treaty': обговорення або переговори з метою досягнення згоди.
Приклади:
They are in treaty over the new trade regulations.
Вони ведуть переговори щодо нових торговельних правил.
noun — значення 3
Chiefly in private treaty: an agreement or settlement reached following negotiations; a compact, a contract, a covenant.
Переважно у виразі 'private treaty': угода або домовленість, досягнута після переговорів; компакт, контракт, завіт.
Приклади:
The sale was completed by private treaty.
Продаж було завершено за приватною домовленістю.
noun — значення 4
The manner or process of treating someone or something; treatment; also, the manner in which someone or something acts or behaves; behaviour.
Спосіб або процес ставлення до когось або чогось; ставлення; також, спосіб, у який хтось або щось діє чи поводиться; поведінка.
Приклади:
The treaty of the patient was excellent.
Ставлення до пацієнта було чудовим.
noun — значення 5
The addressing or consideration of a subject; discussion, treatment.
Розгляд або обговорення теми; дискусія, розгляд.
Приклади:
The treaty of this issue requires careful attention.
Розгляд цього питання вимагає уваги.
noun — значення 6
A formal, systematic discourse on some subject; a treatise.
Формальний, систематичний трактат на якусь тему; трактат.
Приклади:
He wrote a treaty on the history of art.
Він написав трактат з історії мистецтва.
noun — значення 7
An act of beseeching or entreating; an entreaty, a plea, a request.
Акт благання або наполегливого прохання; прохання, благання.
Приклади:
His treaty for mercy was ignored.
Його благання про милосердя було проігноровано.
verb — значення 1
To enter into a treaty.
Укладати договір.
Приклади:
The nations decided to treaty.
Нації вирішили укласти договір.
peace treaty — мирний договір
Приклади:
The war ended with the signing of a peace treaty.
Війна закінчилася підписанням мирного договору.
trade treaty — торговельний договір
Приклади:
The new trade treaty aims to boost exports.
Новий торговельний договір спрямований на збільшення експорту.
arms treaty — договір про озброєння
Приклади:
The countries agreed to an arms treaty.
Країни погодилися на договір про озброєння.