табу, табуювати
Taboo — це термін, що позначає соціальну або культурну заборону на певні дії, слова чи теми, які вважаються неприйнятними або священними.
noun — значення 1
A social or religious custom prohibiting or restricting a particular practice or association with a particular person, place, or thing.
Соціальний або релігійний звичай, що забороняє чи обмежує певну практику або взаємодію з певною особою, місцем чи річчю.
Приклади:
No taboo is known to be universal.
Немає універсальних табу.
The society has a strict taboo against such behavior.
У суспільстві існує сувора заборона на таку поведінку.
adj — значення 1
Prohibited or restricted by social custom or religious practice.
Заборонений або обмежений соціальним звичаєм чи релігійною практикою.
Приклади:
It's taboo.
Це табу.
This subject is taboo.
Це заборонена тема.
verb — значення 1
To place under a prohibition or to exclude from use.
Накласти заборону або виключити з використання.
Приклади:
The community decided to taboo the practice.
Громада вирішила табувати цю практику.
They tabooed the use of certain words in public.
Вони заборонили використання певних слів на публіці.