Superlative — це термін, що означає найвищий ступінь якості або граматичну форму порівняння прикметників та прислівників.
adj: найвищий, чудовий
noun: найвищий ступінь, похвала
adj — значення 1
Of the highest quality or degree; surpassing all others.
Найвищої якості або ступеня; такий, що перевершує всіх інших.
Приклади:
The restaurant is known for its superlative service.
Цей ресторан відомий своїм найвищим рівнем обслуговування.
She gave a superlative performance at the concert.
Вона продемонструвала чудовий виступ на концерті.
adj — значення 2
Relating to the grammatical form used to compare three or more things.
Стосується граматичної форми, що використовується для порівняння трьох або більше об'єктів.
Приклади:
The word 'best' is the superlative form of 'good'.
Слово 'best' є найвищою формою прикметника 'good'.
noun — значення 1
The grammatical form of an adjective or adverb that indicates the highest degree of a quality.
Граматична форма прикметника або прислівника, що вказує на найвищий ступінь якості.
Приклади:
In English, we often use 'most' to form the superlative.
В англійській мові ми часто використовуємо 'most' для утворення найвищого ступеня.
Identify the superlative in this sentence.
Визначте найвищий ступінь у цьому реченні.
noun — значення 2
An expression of high praise or admiration.
Вираз високої похвали або захоплення.
Приклади:
He spoke of his teacher in superlatives.
Він говорив про свого вчителя, використовуючи найвищий ступінь похвали.
superlative degree — найвищий ступінь порівняння
Приклади:
We studied the superlative degree in class today.
Сьогодні на уроці ми вивчали найвищий ступінь порівняння.