Stipulate — це дієслово, що означає висувати умову або чітко визначати вимоги в межах угоди чи контракту.
verb: обумовлювати, висувати умову, визначати, передбачати, визнавати, погоджуватися
adj: з прилистками
verb — значення 1
To demand or specify a particular requirement as an essential part of an agreement or contract.
Вимагати або вказувати певну умову як невід'ємну частину угоди чи контракту.
Приклади:
The contract stipulates that the work must be finished by Friday.
Контракт обумовлює, що роботу має бути завершено до п'ятниці.
They stipulated a strict deadline for the project delivery.
Вони висунули умову щодо суворого дедлайну для здачі проєкту.
verb — значення 2
To state clearly and definitely what is required or promised in an agreement.
Чітко та однозначно зазначати, що саме вимагається або обіцяється в угоді.
Приклади:
The law stipulates the rights of the employees.
Закон визначає права працівників.
The rules stipulate how the funds should be allocated.
Правила передбачають, як мають бути розподілені кошти.
verb — значення 3
To accept or acknowledge the truth of a fact or statement without challenging it.
Визнавати істинність факту чи твердження без заперечень.
Приклади:
Both parties stipulated the facts presented in the report.
Обидві сторони визнали факти, викладені у звіті.
adj — значення 1
Having stipules, which are small leaf-like outgrowths at the base of a leafstalk.
Маючий прилистки — невеликі листоподібні вирости біля основи черешка листка.
Приклади:
The plant is stipulate, showing distinct growths at the base.
Ця рослина є з прилистками, що мають виразні вирости біля основи.
stipulate a condition — висувати умову
Приклади:
The policy stipulates a condition for refund.
Політика висуває умову для повернення коштів.
clearly stipulate — чітко обумовлювати
Приклади:
The agreement must clearly stipulate the payment terms.
Угода повинна чітко обумовлювати умови оплати.