Squire — історичний термін, що означає зброєносця лицаря, представника дрібного дворянства або почесний титул.
noun: зброєносець, поміщик, землевласник, кавалер, супутник
noun — значення 1
A young man who served a knight as an attendant and shield-bearer during the medieval period.
Молодий чоловік, який у середньовіччі служив лицарю як помічник та зброєносець.
Приклади:
The young squire polished his master's armor before the tournament.
Молодий зброєносець начистив обладунки свого господаря перед турніром.
He served as a loyal squire for many years.
Він багато років служив вірним зброєносцем.
noun — значення 2
A country gentleman, especially the chief landowner in a rural district.
Сільський джентльмен, особливо головний землевласник у сільській місцевості.
Приклади:
The local squire owned most of the land in the village.
Місцевий поміщик володів більшою частиною землі в селі.
The squire hosted a dinner for the local farmers.
Землевласник влаштував вечерю для місцевих фермерів.
noun — значення 3
A man who accompanies or escorts a lady.
Чоловік, який супроводжує жінку.
Приклади:
He acted as her devoted squire for the evening.
Він був її відданим кавалером протягом вечора.
country squire — сільський поміщик
Приклади:
He lived the life of a typical country squire.
Він жив життям типового сільського поміщика.