унікальний, однина, своєрідний
Singular — це термін, що вживається для позначення одиничності, унікальності або граматичної форми однини.
adj — значення 1
Being the only one of a kind; unique or exceptional.
Такий, що є єдиним у своєму роді; унікальний або винятковий.
Приклади:
She showed a singular talent for music.
Вона продемонструвала унікальний талант до музики.
His achievement was truly exceptional.
Його досягнення було справді винятковим.
adj — значення 2
Being out of the ordinary or curious in nature.
Такий, що виходить за межі звичайного або є своєрідним за своєю природою.
Приклади:
He had a singular way of dressing.
У нього був досить своєрідний стиль одягу.
adj — значення 3
Referring to only one thing or person individually.
Такий, що стосується лише однієї речі або особи окремо.
Приклади:
Each singular case must be examined.
Кожен одиничний випадок має бути розглянутий.
noun — значення 1
A grammatical form of a word that refers to only one person or thing.
Граматична форма слова, що вказує на одну особу або предмет.
Приклади:
This word is not used in singular.
Це слово в однині не вживається.
The verb must agree with the noun in the singular.
Дієслово має узгоджуватися з іменником в однині.
singular honor — велика честь
Приклади:
It is a singular honor to meet you.
Для мене велика честь зустрітися з вами.