Relic — це іменник, що означає залишки минулого, старовинні предмети або священні реліквії.
noun: реліквія, пережиток, мощі, святиня, залишок, рештки
noun — значення 1
An object, custom, or belief that has survived from an earlier time but is no longer in general use.
Предмет, звичай або вірування, що збереглися з давніх часів, але більше не використовуються в повсякденному житті.
Приклади:
This old typewriter is a relic of the past.
Ця стара друкарська машинка — справжній пережиток минулого.
The castle ruins are a relic of medieval architecture.
Руїни замку є реліквією середньовічної архітектури.
noun — значення 2
A part of the body of a saint or an ancient religious object kept for veneration.
Частина тіла святого або старовинний релігійний предмет, що зберігається для вшанування.
Приклади:
Pilgrims traveled long distances to see the holy relic.
Паломники долали великі відстані, щоб побачити святі мощі.
The church displays a sacred relic in a glass case.
У церкві у скляній вітрині виставлена святиня.
noun — значення 3
A physical trace or remaining portion of something that has otherwise disappeared.
Фізичний слід або залишок чогось, що в іншому випадку зникло.
Приклади:
These stones are the only relic of the ancient wall.
Це каміння — єдиний залишок стародавньої стіни.
relic of the past — пережиток минулого
Приклади:
His views are a relic of the past.
Його погляди — це пережиток минулого.