Record — це англійське слово, яке має кілька значень, включаючи запис інформації, фізичний носій запису (як-от платівка) та найвищий показник досягнень.
noun: запис, пластинка, диск, грампластинка, рекорд
verb: записувати, записати
noun — значення 1
An item of information put into a temporary or permanent physical medium for future reference.
Елемент інформації, внесений у тимчасовий або постійний фізичний носій для майбутнього використання.
Приклади:
The doctor made a record of the patient's symptoms.
Лікар зробив запис симптомів пацієнта.
This is an important record for the company's history.
Це важливий запис в історії компанії.
noun — значення 2
A physical medium, such as a vinyl disc, on which sound is recorded and can be replayed.
Фізичний носій, такий як вініловий диск, на якому записано звук і який можна відтворити.
Приклади:
I will not buy this record, it is scratched.
Я не купуватиму цю платівку, вона пошкрябана.
noun — значення 3
The most extreme known value of some variable, particularly that of an achievement in competitive events.
Найвищий відомий показник якоїсь змінної, особливо досягнення у змагальних видах спорту.
Приклади:
This winter the record for snowfall was broken.
Цієї зими було побито рекорд снігопаду.
Tom set a new world record.
Том встановив новий світовий рекорд.
noun — значення 4
A set of data relating to a single individual or item, often used in computing.
Набір даних, що стосується однієї особи чи елемента, часто використовується в обчислювальній техніці.
Приклади:
Each student has a record in the database.
Кожен студент має запис у базі даних.
verb — значення 1
To make a record of information, typically in writing or by electronic means.
Зробити запис інформації, зазвичай письмово або електронними засобами.
Приклади:
Please record your name and number on the list.
Будь ласка, запишіть своє ім'я та номер у списку.
The teacher recorded the students' attendance.
Вчитель записав відвідуваність учнів.
verb — значення 2
To make an audio or video recording of an event or performance.
Зробити аудіо- або відеозапис події чи виступу.
Приклади:
They decided to record the concert.
Вони вирішили записати концерт.
verb — значення 3
To give legal status to by making an official public record.
Надати юридичного статусу шляхом внесення до офіційного публічного реєстру.
Приклади:
The property was recorded in the land registry.
Нерухомість була записана в земельному кадастрі.
off the record — неофіційно
Неофіційно, без права розголошення.
Приклади:
The politician made a comment off the record.
Політик зробив коментар неофіційно.
on record — офіційно
Офіційно, зафіксовано в документах або в публічному виступі.
Приклади:
The company's stance on the issue is on record.
Позиція компанії щодо цього питання є офіційною.