Rattle — це англійське слово, що означає як предмет, що видає деренчливий звук, так і дію, пов'язану з таким звуком або станом тривоги.
noun: брязкальце, брязкало, деренчання, брязкіт
verb: деренчати, брязкати, збентежити, вибити з колії
noun — значення 1
A toy for babies that makes a noise when shaken.
Іграшка для немовлят, яка видає звук при струшуванні.
Приклади:
The baby was shaking the rattle.
Дитинча трясло брязкальцем.
She bought a colorful rattle for her newborn.
Вона купила яскраве брязкало для свого новонародженого.
noun — значення 2
A series of short, sharp sounds made by objects hitting each other.
Серія коротких, різких звуків, що виникають при зіткненні предметів.
Приклади:
I heard a loud rattle coming from the engine.
Я почув гучне деренчання, що йшло з двигуна.
The window made a constant rattle in the wind.
Вікно видавало постійний брязкіт на вітрі.
verb — значення 1
To make a series of short, sharp sounds by shaking or striking.
Видавати серію коротких, різких звуків шляхом струшування або ударів.
Приклади:
The old pipes rattle whenever we turn on the tap.
Старі труби починають деренчати, коли ми відкриваємо кран.
The keys began to rattle in his pocket.
Ключі почали брязкати в його кишені.
verb — значення 2
To make someone feel nervous, worried, or unsettled.
Змушувати когось почуватися нервово, стурбовано або невпевнено.
Приклади:
The unexpected question seemed to rattle him.
Неочікуване запитання, здавалося, збентежило його.
Don't let his criticism rattle you.
Не дозволяй його критиці вибити тебе з колії.
death rattle — передсмертне хрипіння
Приклади:
The silence was broken only by the death rattle.
Тишу порушувало лише передсмертне хрипіння.