Rank — це англійське слово, яке може означати позицію в ієрархії, рівень або ступінь, а також використовуватися як дієслово для позначення присвоєння позиції чи класифікації.
adj: сильний, потужний, енергійний, повний, абсолютний, хтивий, розпусний
noun: ранг, позиція, рівень, становище, соціальний статус, чин, звання
verb: класифікувати, відносити до рангу, перевершувати за рангом, мати вищий ранг, розташовувати в ряд, шикувати
adj — значення 1
Strong; powerful; capable of acting or being used with great effect; energetic; vigorous; headstrong.
Сильний; потужний; здатний діяти або використовуватися з великим ефектом; енергійний; бадьорий; впертий.
Приклади:
He has a rank constitution.
Він має сильне тілобудову.
adj — значення 2
Complete; unmitigated; utter.
Повний; неприкритий; абсолютний.
Приклади:
It was a rank injustice.
Це була повна несправедливість.
adj — значення 3
Lustful; lascivious.
Хтивий; розпусний.
Приклади:
He had rank thoughts.
У нього були хтиві думки.
noun — значення 1
One's position in a list sorted by a shared property such as physical location, population, popularity, or quality.
Позиція людини або об'єкта у списку, відсортованому за спільною властивістю, такою як фізичне розташування, популярність або якість.
Приклади:
The company's rank in the market has improved.
Ранг компанії на ринку покращився.
She achieved a high rank in the competition.
Вона досягла високого рангу на змаганнях.
noun — значення 2
The level of one's position in a class-based society.
Рівень позиції людини в суспільстві, що базується на класовій приналежності.
Приклади:
His family's rank ensured him a good education.
Становище його родини забезпечило йому добру освіту.
noun — значення 3
A hierarchical level in an organization such as the military.
Ієрархічний рівень в організації, наприклад, у військовій структурі.
Приклади:
He was promoted to the rank of captain.
Його підвищили до звання капітана.
The general held a high rank in the army.
Генерал мав високий чин в армії.
verb — значення 1
To assign a suitable place in a class or order; to classify.
Присвоювати відповідне місце в класі або порядку; класифікувати.
Приклади:
The new species was ranked among the mammals.
Новий вид був класифікований серед ссавців.
verb — значення 2
To take the rank of; to outrank.
Мати вищий ранг; перевершувати за рангом.
Приклади:
The colonel ranked the major.
Полковник мав вищий ранг, ніж майор.
verb — значення 3
To place abreast or in a line.
Розміщувати пліч-о-пліч або в ряд.
Приклади:
The soldiers were ranked in formation.
Солдати були розташовані в ряд у строю.
high rank — високий ранг
Приклади:
He holds a high rank in the company.
Він обіймає високий ранг у компанії.
low rank — низький ранг
Приклади:
The player was of low rank.
Гравець був низького рангу.
rank and file — рядові члени
Звичайні члени організації, на відміну від керівництва.
Приклади:
The union leaders met with the rank and file.
Лідерів профспілки зустрілися з рядовими членами.