Proscription — це термін, що означає офіційну заборону, вигнання або засудження, часто в історичному чи юридичному контексті.
noun: заборона, заборонення, вигнання, засудження, указ про заборону, законодавча заборона
noun — значення 1
The action of forbidding something by law or authority.
Дія, що полягає у забороні чого-небудь законом або владою.
Приклади:
The proscription of certain chemicals is necessary for environmental safety.
Заборона певних хімічних речовин є необхідною для безпеки довкілля.
The new law includes a strict proscription against public gatherings.
Новий закон містить суворе заборонення публічних зібрань.
noun — значення 2
A decree of condemnation or exile directed toward individuals, historically associated with Roman antiquity.
Указ про засудження або вигнання, спрямований проти окремих осіб, історично пов'язаний з епохою Стародавнього Риму.
Приклади:
The political proscription led to the exile of many prominent citizens.
Політичне вигнання призвело до висилки багатьох видатних громадян.
History remembers the era of proscription under the Roman triumvirate.
Історія пам'ятає епоху засудження за часів римського тріумвірату.
noun — значення 3
A formal decree or law that explicitly prohibits a specific activity or behavior.
Офіційний указ або закон, який чітко забороняє певну діяльність чи поведінку.
Приклади:
The council issued a formal proscription regarding the use of the park after dark.
Рада видала офіційний указ про заборону використання парку після настання темряви.
legal proscription — законодавча заборона
Приклади:
The legal proscription of this practice is long overdue.
Законодавча заборона цієї практики давно назріла.
total proscription — повна заборона
Приклади:
The committee recommended a total proscription of the substance.
Комітет рекомендував повну заборону цієї речовини.