Precedent — це термін, що означає подію або рішення в минулому, яке слугує прикладом для аналогічних ситуацій у майбутньому.
noun: прецедент, усталена практика
adj: попередній
noun — значення 1
An act in the past which may be used as an example to help decide the outcome of similar instances in the future.
Подія або дія в минулому, яка може бути використана як приклад для вирішення подібних ситуацій у майбутньому.
Приклади:
This decision sets a dangerous precedent for future negotiations.
Це рішення створює небезпечний прецедент для майбутніх переговорів.
There is no precedent for such a rapid change in policy.
Не існує жодного прецеденту для таких швидких змін у політиці.
noun — значення 2
A decided case which is cited or used as an example to justify a judgment in a subsequent case.
Судове рішення, яке цитується або використовується як приклад для обґрунтування вироку в наступних справах.
Приклади:
The lawyer cited a legal precedent to support his argument.
Адвокат послався на юридичний прецедент, щоб підкріпити свій аргумент.
noun — значення 3
An established habit or custom that has been followed for a long time.
Усталена звичка або звичай, яких дотримувалися протягом тривалого часу.
Приклади:
Breaking with precedent, the committee decided to vote publicly.
Порушуючи усталену практику, комітет вирішив голосувати відкрито.
adj — значення 1
Happening or taking place earlier in time; previous or preceding.
Такий, що відбувається або має місце раніше в часі; попередній.
Приклади:
The precedent events led to the final collapse.
Попередні події призвели до остаточного краху.
set a precedent — створити прецедент
Приклади:
We must not set a precedent that encourages laziness.
Ми не повинні створити прецедент, який заохочує лінь.
legal precedent — судовий прецедент
Приклади:
The judge relied on legal precedent.
Суддя покладався на судовий прецедент.