Plebeian — термін, що походить з історії Стародавнього Риму, який означає представника простого народу або людину з низьким рівнем культури.
noun: плебей, простолюдин
adj: плебейський, вульгарний, невитончений
noun — значення 1
A member of the general body of free Roman citizens who were not patricians.
Представник загальної маси вільних громадян Стародавнього Риму, які не належали до патриціїв.
Приклади:
The plebeian fought for equal rights in the Roman Senate.
Плебей боровся за рівні права в римському Сенаті.
History books often describe the struggle between the patrician and the plebeian.
Підручники з історії часто описують боротьбу між патрицієм та плебеєм.
noun — значення 2
A person who is considered to be of low social class or lacking in refinement.
Людина, яку вважають представником нижчого соціального класу або такою, що не має витонченості.
Приклади:
He looked down on his neighbors as if they were mere plebeians.
Він дивився на своїх сусідів зверхньо, ніби вони були звичайними простолюдинами.
adj — значення 1
Relating to the common people of ancient Rome.
Стосується простого народу Стародавнього Риму.
Приклади:
The plebeian assembly had the power to pass laws.
Плебейський збір мав право ухвалювати закони.
They studied the plebeian culture of the Roman Republic.
Вони вивчали плебейську культуру Римської республіки.
adj — значення 2
Lacking in refinement, taste, or social status; vulgar or coarse.
Такий, що не має витонченості, смаку або високого соціального статусу; вульгарний або грубий.
Приклади:
His manners were considered quite plebeian by the elite.
Його манери вважалися досить вульгарними серед еліти.