вершина, встановити на вершині, скеля
Pinnacle — це іменник, що означає найвищу точку або вершину досягнень, а також дієслово, що описує процес встановлення на вершині.
noun — значення 1
The highest point or peak of something.
Найвища точка або вершина чого-небудь.
Приклади:
He reached the pinnacle of his career.
Він досяг вершини своєї кар'єри.
The mountain peak is a natural pinnacle.
Цей гірський пік є природною вершиною.
noun — значення 2
A tall, sharp, and craggy rock or mountain formation.
Висока, гостра та скеляста гірська формація.
Приклади:
The climber struggled to scale the rocky pinnacle.
Альпініст намагався піднятися на гострий пік.
A lone eagle sat on the pinnacle.
Самотній орел сидів на скелі.
noun — значення 3
An architectural ornament, typically a small spire, used to finish a buttress.
Архітектурна прикраса, зазвичай у формі невеликого шпиля, що завершує контрфорс.
Приклади:
The cathedral is decorated with many stone pinnacles.
Собор прикрашений багатьма кам'яними шпилями.
verb — значення 1
To place something on a high point or pinnacle.
Розмістити щось на високій точці або вершині.
Приклади:
They decided to pinnacle the statue on the highest hill.
Вони вирішили встановити на вершині статую на найвищому пагорбі.
verb — значення 2
To build or furnish a structure with pinnacles.
Будувати або оздоблювати споруду шпилями.
Приклади:
The architect chose to pinnacle the roof of the chapel.
Архітектор вирішив оздобити шпилями дах каплиці.
pinnacle of success — вершина успіху
Приклади:
Winning the gold medal was the pinnacle of success.
Здобуття золотої медалі стало вершиною успіху.