обурення, обурити, злочин
Outrage — це іменник, що означає сильне обурення або жорстокий вчинок, а також дієслово, що означає викликати гнів або вчинити насильство.
noun — значення 1
A feeling of intense anger, shock, or indignation caused by something perceived as unjust or immoral.
Почуття сильного гніву, шоку або обурення, викликане чимось, що сприймається як несправедливе чи аморальне.
Приклади:
The public outrage over the new law was immediate.
Громадське обурення через новий закон було миттєвим.
They use this outrage to further their propaganda.
Вони використовують це обурення для просування своєї пропаганди.
noun — значення 2
An act of extreme violence, cruelty, or a gross violation of moral standards.
Акт надзвичайної жорстокості, насильства або грубе порушення моральних норм.
Приклади:
The bombing was described as a senseless outrage against humanity.
Бомбардування було описано як безглуздий злочин проти людства.
Such an outrage cannot be ignored by the authorities.
Така жорстокість не може бути проігнорована владою.
verb — значення 1
To cause someone to feel intense anger, shock, or indignation.
Викликати у когось почуття сильного гніву, шоку або обурення.
Приклади:
The decision to cut funding will outrage many supporters.
Рішення скоротити фінансування обурить багатьох прихильників.
His comments were intended to outrage the audience.
Його коментарі були спрямовані на те, щоб розгнівати аудиторію.
verb — значення 2
To commit a violent or abusive act against someone or something.
Вчинити насильницький або образливий акт проти когось чи чогось.
Приклади:
The invaders sought to outrage the local population.
Загарбники намагалися вчинити насильство над місцевим населенням.
public outrage — громадське обурення
Приклади:
The scandal caused widespread public outrage.
Скандал викликав широке громадське обурення.
express outrage — висловлювати обурення
Приклади:
Many citizens gathered to express their outrage.
Багато громадян зібралися, щоб висловити своє обурення.