послушник, період послушництва, монастирська школа
Novitiate — це термін, що позначає період випробування для послушника в релігійному ордені, самого послушника або місце його перебування.
noun — значення 1
A person who is in a period of religious training before taking final vows.
Особа, яка перебуває на етапі релігійного навчання перед складанням остаточних обітниць.
Приклади:
The young novitiate spent hours in silent prayer.
Молодий послушник провів години у мовчазній молитві.
Each novitiate must follow the strict rules of the monastery.
Кожен новачок повинен дотримуватися суворих правил монастиря.
noun — значення 2
The period of time during which a person is a novice in a religious order.
Період часу, протягом якого особа є послушником у релігійному ордені.
Приклади:
His novitiate lasted for two years before he was ordained.
Його період послушництва тривав два роки, перш ніж він був висвячений.
During the novitiate, the candidate learns the traditions of the order.
Під час випробувального терміну кандидат вивчає традиції ордену.
noun — значення 3
The place or house where novices live and study.
Місце або будинок, де живуть і навчаються послушники.
Приклади:
The novitiate is located in the quiet wing of the abbey.
Монастирська школа розташована у тихому крилі абатства.
enter the novitiate — почати період послушництва
Приклади:
He decided to enter the novitiate at the age of twenty.
Він вирішив почати період послушництва у віці двадцяти років.
complete the novitiate — завершити період послушництва
Приклади:
She will complete the novitiate next spring.
Вона завершить період послушництва наступної весни.