Mortgage — це термін, що означає заставу нерухомості для отримання позики, а також сам процес отримання такої позики.
noun: іпотека, застава
verb: іпотекувати, закладати, зобов'язати
noun — значення 1
A special form of secured loan where the purpose of the loan must be specified to the lender, to purchase assets that must be fixed (not movable) property, such as a house or piece of farm land. The assets are registered as the legal property of the borrower but the lender can seize them and dispose of them if they are not satisfied with the manner in which the repayment of the loan is conducted by the borrower.
Особливий вид забезпеченої позики, призначеної для придбання нерухомого майна, такого як будинок або земельна ділянка. Майно стає власністю позичальника, але кредитор має право вилучити його у разі невиконання умов погашення позики.
Приклади:
They took out a mortgage to buy their first house.
Вони взяли іпотеку, щоб купити свій перший будинок.
The bank approved their mortgage application.
Банк схвалив їхню заявку на іпотеку.
noun — значення 2
The state of being pledged as security for a loan.
Стан застави майна як забезпечення позики.
Приклади:
The property was held in mortgage until the debt was paid.
Нерухомість перебувала в заставі до погашення боргу.
verb — значення 1
To borrow against a property, to obtain a loan for another purpose by giving away the right of seizure to the lender over a fixed property such as a house or piece of land; to pledge a property in order to get a loan.
Отримати позику під заставу нерухомості, передавши кредитору право вилучення майна у разі невиконання умов позики.
Приклади:
They decided to mortgage their house to fund their business.
Вони вирішили іпотекувати свій будинок, щоб профінансувати свій бізнес.
He had to mortgage his land to pay off his debts.
Йому довелося закласти свою землю, щоб погасити борги.
verb — значення 2
To pledge and make liable; to make subject to obligation; to achieve an immediate result by paying for it in the long term.
Зобов'язати, поставити під умову; досягти негайного результату, заплативши за нього в довгостроковій перспективі.
Приклади:
The agreement mortgaged the company's future profits.
Угода зобов'язала майбутні прибутки компанії.