мандат, наказувати, повноваження
Mandate — це англійське слово, яке означає офіційний наказ, повноваження або період правління уряду.
noun — значення 1
An official or authoritative command; an order or injunction; a commission; a judicial precept; an authorization.
Офіційний або авторитетний наказ; розпорядження або припис; доручення; судове розпорядження; дозвіл.
Приклади:
The council issued a mandate for stricter environmental regulations.
Рада видала мандат щодо суворіших екологічних норм.
The president received a clear mandate from the voters.
Президент отримав чіткий мандат від виборців.
noun — значення 2
The order or authority to do something, as granted to a politician by the electorate.
Наказ або повноваження щось зробити, надані політику виборцями.
Приклади:
The election results gave the new government a strong mandate to implement its policies.
Результати виборів дали новому уряду сильні повноваження для впровадження його політики.
noun — значення 3
A period during which a government is in power.
Період часу, протягом якого уряд перебуває при владі.
Приклади:
The current mandate of the parliament will end next year.
Поточна каденція парламенту закінчиться наступного року.
verb — значення 1
To (officially) require someone to do something or act in a certain way, to give them the authority to do so; to command.
Офіційно вимагати від когось щось зробити або діяти певним чином, надавати їм повноваження для цього; наказувати.
Приклади:
The law mandates that all new buildings must be energy-efficient.
Закон наказує, щоб усі нові будівлі були енергоефективними.
The committee was mandated to investigate the allegations.
Комітету було доручено розслідувати звинувачення.
verb — значення 2
To make mandatory.
Робити обов'язковим.
Приклади:
The government mandated the use of face masks in public places.
Уряд зробив обов'язковим носіння масок у громадських місцях.