мовний зворот, спосіб висловлювання, вживання виразу
Locution — це термін, що позначає особливий спосіб висловлювання, мовну конструкцію або стиль мовлення, характерний для певної особи чи групи.
noun — значення 1
A word or phrase that is characteristic of a specific person or a particular group of people.
Слово або фраза, що є характерними для певної особи чи конкретної групи людей.
Приклади:
The professor was known for his unique locution.
Професор був відомий своїм унікальним мовним зворотом.
This specific locution is common among local residents.
Цей специфічний вираз є поширеним серед місцевих жителів.
noun — значення 2
The act or style of speaking, or a particular utterance made in a specific manner.
Акт або стиль мовлення, або конкретне висловлювання, зроблене у певній манері.
Приклади:
His formal locution made the speech sound very serious.
Його офіційний спосіб висловлювання зробив промову дуже серйозною.
She adopted a poetic locution for her performance.
Вона обрала поетичну манеру мовлення для свого виступу.
noun — значення 3
The use of a word or phrase in an unusual, specialized, or non-literal way.
Використання слова чи фрази у незвичному, спеціалізованому або переносному значенні.
Приклади:
The technical locution was difficult for the audience to understand.
Це спеціальне вживання виразу було важким для розуміння аудиторією.
noun — значення 4
A supernatural event where a religious figure or icon is perceived to speak to a person.
Надприродна подія, під час якої релігійна постать або ікона, як вважається, звертається до людини.
Приклади:
The saint claimed to have received a divine locution.
Святий стверджував, що отримав божественне одкровення.
formal locution — офіційний спосіб висловлювання
Приклади:
He maintained a formal locution throughout the meeting.
Він дотримувався офіційного способу висловлювання протягом усієї зустрічі.
peculiar locution — своєрідний мовний зворот
Приклади:
That is a peculiar locution I have never heard before.
Це своєрідний мовний зворот, якого я ніколи раніше не чув.