слухаючий, слухання, для слухання
Listening — англійське слово, що означає процес уважного сприйняття звуків або мови, а також освітню вправу, пов'язану зі слуханням.
adj — значення 1
Of something or someone that listens attentively.
Стосується чогось або когось, хто уважно слухає.
Приклади:
The listening device was hidden in the room.
Пристрій для слухання був захований у кімнаті.
adj — значення 2
Of something that is used in order to hear or to improve the ability to hear.
Стосується чогось, що використовується для сприйняття звуків або покращення здатності чути.
Приклади:
He used a listening aid to hear better.
Він використовував слуховий апарат для кращого слухання.
adj — значення 3
Of an action that is performed with caution and attention to sounds.
Стосується дії, яка виконується з обережністю та увагою до звуків.
Приклади:
She made a listening approach to the door.
Вона зробила обережний підхід до дверей, прислухаючись.
noun — значення 1
An act by which something or somebody is listened to.
Дія, за допомогою якої щось або хтось сприймається на слух.
Приклади:
The students sat still, listening to the lecture.
Студенти тихо сиділи і слухали лекцію.
Alice wasn't listening to her sister.
Аліса не слухала свою сестру.
noun — значення 2
An educational exercise involving listening.
Освітня вправа, що передбачає сприйняття інформації на слух.
Приклади:
The teacher assigned a listening exercise for homework.
Вчитель дав завдання на слухання для домашньої роботи.
noun — значення 3
Skill or ability of perceiving spoken language.
Навичка або здатність сприймати розмовну мову.
Приклади:
Good listening skills are essential for effective communication.
Хороші навички слухання є важливими для ефективного спілкування.