лазарет, лепрозорій, комірчина
Lazaretto — це історичний термін, що позначає карантинну станцію або лікарню для ізоляції хворих на інфекційні захворювання.
noun — значення 1
A building or ship used to temporarily isolate sick people to prevent the spread of infectious diseases.
Будівля або судно, що використовуються для тимчасової ізоляції хворих людей з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб.
Приклади:
The ship was turned into a floating lazaretto during the epidemic.
Під час епідемії судно перетворили на плавучий лазарет.
Travelers were kept in the lazaretto until they were cleared by the doctor.
Мандрівників тримали в лазареті, доки лікар не дозволив їм вийти.
noun — значення 2
A place reserved for people with infectious diseases, such as leprosy or plague, to live on a long-term basis.
Місце, відведене для тривалого проживання людей з інфекційними захворюваннями, такими як проказа або чума.
Приклади:
In the past, those suffering from leprosy were often sent to a remote lazaretto.
У минулому тих, хто страждав на проказу, часто відправляли до віддаленого лепрозорію.
noun — значення 3
A storage area located at the front of the tweendecks of a merchant ship for provisions.
Місце для зберігання провізії, розташоване в передній частині міжпалубного простору торгового судна.
Приклади:
The crew moved the supplies into the lazaretto before the long voyage.
Перед тривалим рейсом екіпаж перемістив припаси до комірчини.