юрисдикція, зона відповідальності, повноваження
Jurisdiction — це англійське слово, що означає сферу влади, право або повноваження, особливо в контексті права та управління.
noun — значення 1
The official power to make legal decisions and judgments.
Офіційна влада приймати юридичні рішення та виносити вироки.
Приклади:
The court has jurisdiction over this case.
Суд має юрисдикцію щодо цієї справи.
This matter falls outside our jurisdiction.
Це питання виходить за межі нашої юрисдикції.
noun — значення 2
The territory or area over which a particular authority is exercised.
Територія або область, на якій здійснюється певна влада.
Приклади:
The police have jurisdiction over the entire city.
Поліція має зону відповідальності над усім містом.
noun — значення 3
The right or power to legislate or govern.
Право або повноваження видавати закони або керувати.
Приклади:
The parliament's jurisdiction extends to all national matters.
Повноваження парламенту поширюються на всі національні питання.
exclusive jurisdiction — виключна юрисдикція
Приклади:
The Supreme Court has exclusive jurisdiction in certain matters.
Верховний Суд має виключну юрисдикцію у певних питаннях.
limited jurisdiction — обмежена юрисдикція
Приклади:
Magistrate courts often have limited jurisdiction.
Суди магістратів часто мають обмежену юрисдикцію.