Interdiction — це термін, що означає офіційну заборону або військову операцію з перешкоджання постачанню ворога.
noun: заборона, накладення заборони, військова блокада, перехоплення
noun — значення 1
The action of prohibiting or forbidding something, often by legal or authoritative decree.
Дія, що полягає у забороні або обмеженні чого-небудь, часто на основі офіційного чи юридичного розпорядження.
Приклади:
The interdiction of trade with the hostile nation was strictly enforced.
Заборона торгівлі з ворожою державою суворо дотримувалася.
The court issued an interdiction against the illegal activity.
Суд видав накладення заборони на цю незаконну діяльність.
noun — значення 2
A military operation intended to delay, disrupt, or destroy enemy forces or supplies before they can be used in combat.
Військова операція, спрямована на затримку, зрив або знищення ворожих сил чи постачання до того, як вони будуть використані в бою.
Приклади:
The air force carried out an interdiction mission to cut off enemy supply lines.
Повітряні сили провели місію з перехоплення, щоб відрізати лінії постачання ворога.
drug interdiction — боротьба з контрабандою наркотиків
Приклади:
The coast guard focuses on drug interdiction.
Берегова охорона зосереджується на боротьбі з контрабандою наркотиків.