Injunction — це юридичний термін, що означає судову заборону або наказ, який зобов'язує особу вчинити певну дію або утриматися від неї.
noun: судова заборона, судовий наказ, розпорядження, наказ
noun — значення 1
A judicial order that restrains a person from beginning or continuing an action that threatens or invades the legal right of another.
Судовий наказ, який забороняє особі розпочинати або продовжувати дії, що порушують законні права іншої сторони.
Приклади:
The court granted an injunction to stop the construction work.
Суд видав судову заборону, щоб зупинити будівельні роботи.
They sought an injunction against the company to prevent the pollution.
Вони домагалися судового наказу проти компанії, щоб запобігти забрудненню.
noun — значення 2
An authoritative warning or order, often issued by someone in a position of power.
Авторитетне попередження або розпорядження, часто видане особою, що наділена владними повноваженнями.
Приклади:
He ignored his father's strict injunction to stay home.
Він проігнорував суворе розпорядження батька залишатися вдома.
The leader issued an injunction for all members to remain silent.
Лідер видав наказ усім членам зберігати мовчання.
seek an injunction — добиватися судової заборони
Приклади:
The union decided to seek an injunction.
Профспілка вирішила добиватися судової заборони.
grant an injunction — видати судову заборону
Приклади:
The judge will grant an injunction tomorrow.
Суддя видасть судову заборону завтра.