немовля, неповнолітній, дошкільник
Infant — це англійське слово, що означає немовля, дитину раннього віку, або неповнолітнього.
noun — значення 1
A very young human being, from birth to somewhere between six months and two years of age after birth, needing almost constant care and attention.
Дуже молода людина, від народження до віку від шести місяців до двох років, яка потребує майже постійного догляду та уваги.
Приклади:
An infant is not capable of speaking, so it just screams until it gets what it wants.
Немовля не здатне розмовляти, ось воно й кричить, доки не отримає те, чого хоче.
The infant slept peacefully in its crib.
Немовлятко мирно спало у своєму ліжечку.
noun — значення 2
A minor, a person who has not reached the age of legal majority.
Неповнолітній, особа, яка не досягла повноліття за законом.
Приклади:
The law protects the rights of an infant.
Закон захищає права неповнолітнього.
noun — значення 3
A student in an infant school or the first part of a primary school.
Учень дитячого садка або першої частини початкової школи.
Приклади:
The infant class learned the alphabet.
Дошкільна група вивчала алфавіт.
noun — значення 4
A noble or aristocratic youth.
Шляхетний або аристократичний юнак.
Приклади:
The infant prince was heir to the throne.
Юний принц був спадкоємцем престолу.
infant mortality — дитяча смертність
Приклади:
Public health initiatives aim to reduce infant mortality rates.
Ініціативи громадського здоров'я спрямовані на зниження рівня дитячої смертності.