показовий, дійсний спосіб, дійсний
Indicative — це прикметник, що вказує на ознаку чогось, або граматичний термін, що позначає дійсний спосіб дієслова.
adj — значення 1
Serving as a sign, indication, or suggestion of something.
Такий, що слугує ознакою, вказівкою або натяком на щось.
Приклади:
His silence was indicative of his disapproval.
Його мовчання було показовим свідченням його несхвалення.
These results are indicative of a larger trend.
Ці результати є свідченням ширшої тенденції.
adj — значення 2
Relating to the grammatical mood that expresses facts or states reality.
Стосується граматичного способу, який виражає факти або констатує реальність.
Приклади:
The sentence is written in the indicative mood.
Це речення написане у дійсному способі.
noun — значення 1
The grammatical mood that expresses statements of fact.
Граматичний спосіб, який використовується для вираження фактів.
Приклади:
In this language, the indicative is the most common mood.
У цій мові дійсний спосіб є найпоширенішим.
The verb form is clearly in the indicative.
Форма дієслова чітко вжита у дійсному способі.
noun — значення 2
A specific word or phrase that functions within the indicative mood.
Конкретне слово або фраза, що функціонує в межах дійсного способу.
Приклади:
Identify every indicative in the provided text.
Визначте кожну форму дійсного способу в наданому тексті.
be indicative of — бути ознакою чогось
Приклади:
High prices are indicative of high demand.
Високі ціни є ознакою високого попиту.