вкрай важливий, наказовий спосіб, наказовий
Imperative — це слово, що означає щось вкрай важливе, обов'язкове до виконання, або стосується наказового способу в граматиці.
adj — значення 1
Of vital importance; crucial or essential.
Має життєво важливе значення; критично необхідний або суттєвий.
Приклади:
It is imperative that we finish the project on time.
Вкрай важливо, щоб ми закінчили проєкт вчасно.
Success in this market is imperative for our growth.
Успіх на цьому ринку є обов'язковим для нашого зростання.
adj — значення 2
Relating to the grammatical mood that expresses a command or request.
Стосується граматичного способу, який виражає наказ або прохання.
Приклади:
The sentence uses an imperative verb form.
Це речення використовує наказовий спосіб дієслова.
In the imperative mood, the subject is often omitted.
У наказовий спосіб підмет часто опускається.
adj — значення 3
Expressing a command in an authoritative or absolute manner.
Вираження наказу в авторитетній або категоричній формі.
Приклади:
He gave an imperative instruction to leave immediately.
Він дав категоричну вказівку негайно піти.
noun — значення 1
The grammatical mood that expresses a command, request, or instruction.
Граматичний спосіб, що виражає наказ, прохання або інструкцію.
Приклади:
The teacher explained how to form the imperative.
Вчитель пояснив, як утворювати наказовий спосіб.
Use the imperative to give clear directions.
Використовуйте наказовий спосіб, щоб давати чіткі вказівки.
noun — значення 2
An essential action or a requirement that must be fulfilled.
Необхідна дія або вимога, яка повинна бути виконана.
Приклади:
Safety is a moral imperative for the company.
Безпека — це моральний обов'язок компанії.
imperative need — нагальна потреба
Приклади:
There is an imperative need for reform.
Існує нагальна потреба у реформах.
moral imperative — моральний обов'язок
Приклади:
Helping others is a moral imperative.
Допомога іншим — це моральний обов'язок.