велич, великість
Greatness — це іменник, що означає стан або якість бути великим, видатним або значущим.
noun — значення 1
The state, condition, or quality of being great in size, importance, or character.
Стан, умова або якість бути великим за розміром, важливістю чи характером.
Приклади:
The greatness of the mountains took my breath away.
Велич гір перехопила мені подих.
He was a man of true greatness and wisdom.
Він був людиною справжньої величності та мудрості.
noun — значення 2
A feeling of excessive pride or haughtiness in one's own importance.
Відчуття надмірної гордості або пихатості щодо власної важливості.
Приклади:
His greatness often blinded him to the needs of others.
Його великість часто засліплювала його до потреб інших.
achieve greatness — досягти величі
Приклади:
She worked hard to achieve greatness in her field.
Вона наполегливо працювала, щоб досягти величі у своїй галузі.
path to greatness — шлях до величі
Приклади:
The path to greatness is rarely easy.
Шлях до величі рідко буває легким.
Some are born great, some achieve greatness, and some have greatness thrust upon them. — Дехто народжується великим, дехто досягає величі, а на декого велич звалюється сама.
Висловлювання про те, що велич може бути вродженою, здобутою або нав'язаною обставинами.
Приклади:
As the quote says, some achieve greatness through hard work.
Як кажуть, дехто досягає величі завдяки наполегливій праці.