гето, низькоякісний, заганяти в гето
Ghetto — термін, що позначає відокремлену частину міста, де проживають певні етнічні чи соціальні групи, або ізольовану сферу діяльності.
noun — значення 1
A part of a city, often restricted, where members of a minority group are forced to live.
Частина міста, часто обмежена, де змушені жити представники меншин.
Приклади:
Tom grew up in the ghetto.
Том виріс у гето.
The history of the city includes a walled ghetto.
Історія міста включає огороджене гето.
noun — значення 2
An impoverished urban area inhabited predominantly by a specific ethnic or racial group.
Збіднілий міський район, у якому проживає переважно певна етнічна чи расова група.
Приклади:
The neighborhood was often described as a ghetto due to its lack of resources.
Цей район часто називали гето через брак ресурсів.
noun — значення 3
An isolated or segregated area of interest or a specialized field.
Ізольована або відокремлена сфера інтересів чи спеціалізована галузь.
Приклади:
He felt trapped in the academic ghetto of his own research.
Він почувався замкненим у вузькій ніші власних досліджень.
adj — значення 1
Describing something of low quality, shabby, or crude.
Опис чогось низької якості, обшарпаного або грубого.
Приклади:
The equipment they provided was quite ghetto.
Обладнання, яке вони надали, було досить низькоякісним.
verb — значення 1
To confine a specific group of people to a restricted area.
Обмежувати певну групу людей у межах ізольованої території.
Приклади:
The policy served to ghetto the minority population.
Ця політика слугувала тому, щоб заганяти в гето меншини.
urban ghetto — міське гето
Приклади:
The city struggles with the expansion of the urban ghetto.
Місто бореться з розширенням міського гето.