Estoppel — це правовий принцип, який забороняє особі заперечувати факти або права, які вона раніше визнала або на які покладалася інша сторона.
noun: естопель, правова заборона суперечливої поведінки
noun — значення 1
A legal principle that prevents a person from asserting a fact or a right that contradicts their previous conduct or statements, especially when another party has relied on them to their detriment.
Правовий принцип, який забороняє особі стверджувати факт або право, що суперечить її попередній поведінці чи заявам, особливо якщо інша сторона покладалася на них і зазнала збитків.
Приклади:
The court applied the doctrine of estoppel to prevent the landlord from evicting the tenant.
Суд застосував доктрину естопель, щоб заборонити орендодавцю виселяти орендаря.
His claim was dismissed based on the principle of estoppel.
Його позов було відхилено на основі правової заборони суперечливої поведінки.
promissory estoppel — обіцяний естопель
Приклади:
Promissory estoppel prevents a party from withdrawing a promise.
Обіцяний естопель забороняє стороні відмовлятися від своєї обіцянки.
equitable estoppel — справедливий естопель
Приклади:
The judge invoked equitable estoppel to ensure fairness.
Суддя застосував справедливий естопель для забезпечення справедливості.