Електрон — це стабільна субатомна частинка з негативним електричним зарядом, що є фундаментальним компонентом атома.
noun: електрон
noun — значення 1
A stable subatomic particle with a negative electric charge, found in all atoms and acting as the primary carrier of electricity in solids.
Стабільна субатомна частинка з негативним електричним зарядом, що входить до складу всіх атомів і є основним носієм електрики в твердих тілах.
Приклади:
The electron orbits the nucleus of the atom.
Електрон обертається навколо ядра атома.
Electric current is essentially a flow of electrons.
Електричний струм — це, по суті, потік електронів.
noun — значення 2
A historical trade name for specific magnesium-based alloys developed in Germany, often used in early aviation and automotive engineering.
Історична торгова назва магнієвих сплавів, розроблених у Німеччині, які використовувалися в ранньому авіа- та автомобілебудуванні.
Приклади:
The engine casing was cast from electron.
Корпус двигуна був відлитий з електрону.
free electron — вільний електрон
Приклади:
Free electrons move through the conductor.
Вільні електрони рухаються крізь провідник.
electron cloud — електронна хмара
Приклади:
The electron cloud represents the probability of finding an electron.
Електронна хмара відображає ймовірність знаходження електрона.
valence electron — валентний електрон
Приклади:
Valence electrons determine the chemical properties of an element.
Валентні електрони визначають хімічні властивості елемента.