відзнака, розрізнення, ознака
Distinction — це англійське слово, що означає відмінність, розрізнення, або видатну рису.
noun — значення 1
A feature that causes someone or something to stand out from others of its type.
Риса, яка дозволяє комусь або чомусь виділятися серед інших подібних.
Приклади:
Her excellent academic record was a clear distinction.
Її чудові академічні успіхи були чіткою відзнакою.
The award recognized his distinction in the field of science.
Нагорода відзначила його видатність у галузі науки.
noun — значення 2
The act of distinguishing or the state of being distinguished; a difference or contrast between similar things or people.
Акт розрізнення або стан розрізнення; різниця або контраст між подібними речами чи людьми.
Приклади:
There is a clear distinction between the two theories.
Між двома теоріями існує чітке розрізнення.
We must make a distinction between fact and opinion.
Ми повинні зробити відмінність між фактом і думкою.
noun — значення 3
A mark or characteristic that distinguishes something.
Ознака або характеристика, яка відрізняє щось.
Приклади:
The unique design is the main distinction of this product.
Унікальний дизайн є головною ознакою цього продукту.
make a distinction — провести розрізнення
Приклади:
It's important to make a distinction between constructive criticism and personal attacks.
Важливо провести розрізнення між конструктивною критикою та особистими нападками.
without distinction — без розбору
Приклади:
The charity helps all children without distinction of race or religion.
Благодійна організація допомагає всім дітям без розбору раси чи релігії.